Оттавська римська поезія виникла в XIV столітті завдяки італійському поету Джованні Боккаччо. Завдяки своїм впливовим творам він відіграв значну роль у розвитку цієї унікальної форми поезії. Ottava rima складається зі строф, що складаються з восьми рядків, зазвичай зі схемою римування ABABABCC.
Цей поетичний стиль поширився за межі Італії та став популярним в англійській літературі в епоху Відродження. Його структурована форма та ритмічний малюнок зробили його улюбленим вибором серед поетів.
Відомі приклади оттава-ріми включають поему лорда Байрона «Дон Жуан», де він використав цю форму, щоб розповісти про пригоди головного героя. Крім того, Олександр Пушкін, відомий російський поет, використовував оттаву риму у своєму творі «Євгеній Онєгін», що сприяло його широкій популярності в різних мовах і культурах.
Використання оттави рима продовжувало розвиватися з часом, і різні поети експериментували та включали її у свої композиції. Його універсальність дозволяє поетам досліджувати різноманітні теми та оповіді в межах його структурованих рамок, що робить його довговічною та адаптованою формою поезії в історії літератури.
Що таке поезія Оттави Ріми?
Вірші Оттава-Ріма — це різновид поезії, що походить з Італії. Кожен вірш містить вісім рядків у строфі, і вони дотримуються певного зразка рими: ABABABCC. Ці вірші здебільшого використовувалися для великих оповідань чи оповідань про героїв і пригоди. Вони були популярні в епічній поезії.
Томас Ваятт, англійський політик і поет, знайшов ці італійські моделі строф цікавими. Він перекладав їх англійською мовою вірші. Після цього люди почали використовувати цей стиль для написання смішних і саркастичних віршів. Наприклад, Джон Хукхем Фрер написав «Ченців і велетнів», а лорд Байрон написав «Дон Жуана», використовуючи оттава ріма.
Ці вірші стали відомі своєю структурою — тим, як вони складалися з рядків і рим. Вони дозволяли поетам розповідати довгі історії або висміювати серйозні речі. Вони були ніби рамкою, яка дозволяє авторам грати з різними ідеями та тонами. Людям подобалася ottava rima за її універсальність — вона могла охоплювати як серйозні, так і веселі теми, даючи поетам багато свободи для самовираження.
Схема римування та структура поезії Оттави Ріми
Поезія Оттави Ріми складається зі строф, кожна з яких містить вісім рядків. Схема римування зазвичай відповідає шаблону ABABABCC, де перші шість рядків чергуються у своєму римуванні, поки останні два рядки не утворюють куплет із подвійним римуванням. Кожен рядок у цьому типі вірша зазвичай містить 10 складів, використовуючи ямбічний пентаметр, хоча в деяких перекладах може використовуватися 11 складів.
Ці вірші можуть бути окремими лише з однією строфою або можуть складатися з кількох строф, що дозволяє використовувати широкий діапазон тонів і тем. Відомі поети використовували оттаву риму для створення щирих і напружених творів, тоді як інші використовували її для сатири чи жартівливого висміювання умовностей самого жанру.
Наприклад, лорд Байрон, видатна постать у поезії, використав оттаву риму у своєму відомому творі «Дон Жуан», де він поєднав серйозність із гумором, демонструючи багатогранність цієї поетичної форми. Гнучкість структури дозволяє поетам експериментувати з різними темами, тонами та емоціями в межах цієї ритмічної та структурованої структури.
Ottava Rima 5 видатних віршів
Ottava rima — це поетична форма, яка характеризується структурою восьмирядкових строф із певною схемою римування (ABABABCC). Він використовувався в різних літературних творах, починаючи від серйозних оповідань і закінчуючи гумористичними та сатиричними композиціями. Дослідження п’яти характерних прикладів дає змогу зрозуміти цю поетичну форму та її різноманітні застосування.
1. «Ченці та велетні» Джона Хукема Фрера:
Цей грайливий і жартівливий вірш є сатирою на казки Артура. За допомогою дотепу та жартів Фрер пародіює легендарні історії про короля Артура та його лицарів, пропонуючи легковажний погляд на відомі легенди.
2. «Беппо» лорда Байрона:
Перш ніж створити знамениту епопею «Дон Жуан», Байрон створив сатиричну поему «Беппо». Він руйнує типовий наратив, перетворюючи титульного персонажа з бабія на людину, на яку легко підкоряються жінки. Через іронію та насмішку Байрон критикує суспільні норми та стереотипи.
3. «Серед школярів» Вільяма Батлера Єйтса:
Пропонуючи приватний погляд на особисті роздуми Єйтса про спогади, цей вірш заглиблюється в теми старіння, молодості та плину часу. В іншому ключі «Відплив до Візантії» Єйтса метафорично досліджує духовну подорож, розмірковуючи про пошуки безсмертя та мистецької трансцендентності.
4. «Ізабелла: або Горщик з базиліком» Джона Кітса:
Кітс черпає натхнення в персонажі Боккаччо, щоб сплести жахливу історію про романтику та гордість у структурі Оттава-Ріма. Ця трагічна розповідь розгортається в серії восьмирядкових строф, досліджуючи теми кохання, зради та наслідків нестримної пристрасті.
5. «Відьма з Атласу» Персі Біш Шеллі:
Вірш Шеллі розгортається як фантастична й абстрактна утопічна розповідь у 78 строфах Оттави Ріми. Завдяки яскравим образам і творчій розповіді Шеллі створює розповідь, яка переміщується у сфери фантазії, досліджуючи теми магії, краси та людського досвіду.
залишити коментар